Музеї і місця пов'язані з Романом Шухевичем
09.05.08
Міфи і реальність
9 травня, коли українські телеканали, якими як правило керують жертви міфу про "моя хата з краю" масово крутили російськомовні фільми про героїв з червоними зірками на погонах, ми вирішили поїхати по місцях пов'язаних з іншими героями, а саме - Романом Шухевичем, командиром Української Повстанської Армії. Ми відвідали музей у Білогорщі, поблизу Львова та конспіративні квартири у Львівській та Івано-Франківській області, а також зустрілися з людьми, які знали його особисто.
Роман Шухевич, 1930-ті рр.
Останнім часом з'являється багато інформації про Шухевича, - одні вважають його ідеалом українця, інші нещадно поливають брудом як бандита і головоріза. Ми вирішили скласти власну думку про цю особу, тому поцікавилися про особисті якості Шухевича у людей, які прожили з ним з 1945 по 50 роки на різних конспіративних квартирах. Любомир Полюга, зв'язковий і охоронець Шухевича: "зараз різна пропаганда активно розкручує тему "жидів" - нібито Шухевич їх ненавидів і винищував. Це абсолютна брехня! Євреї у нас були лікарями, виконували різні доручення. Шухевич ніколи не воював з народами. Він не боровся ані проти німців, поляків ані проти росіян. Він боровся проти каральних органів, тих хто знущався над народом."
Дарія Гусяк, зв'язкова Шухевича: "Шухевич дуже часто жартував, навіть в критичних ситуаціях. В молодості він був досить збиточний, мав дуже багато енергії і ніколи не сидів без діла. Але одночасно був дуже дисциплінований і вимагав цього від усіх своїх підлеглих. При всьому цьому Шухевич був надзвичайно скромним - і це є його найголовніша риса. Він міг спати на підлозі, а його охоронці і зв'язкові спали на ліжку. Він не був гарним, але був надзвичайно симпатичним. Як тільки починав говорити, відразу вмів настроїти людей до себе. Він все життя над собою працював, не для того щоб подобатися іншим. Шухевич розумів, що як представник такого руху він має притягати людей."
Музей Шухевича у Білогорщі
Музей знаходиться у будинку на околиці Львова за адресою вулиця Білогорща, 76-а (район Левандівка, приватний сектор біля лісу). Саме тут була остання конспіративна квартира Романа Шухевича. Він повністю відновлений майже до того стану, в якому перебував під час проживання тут Шухевича, його охоронців та зв'язкових.
На стендах першого поверху музею представлені особисті речі Шехевича, фото, періодика та агітаційні матеріали 30-50-х років. Зокрема цікавою є радянська карта бункерів та криївок УПА тих часів. Тільки у північній частині Львівської області розкритих схронів я нарахував 39 штук. Зі слів особистого зв'язкового та охоронця Шухевича Любомира Полюги таких схронів по всій Україні було кілька тисяч і багато з них є ще досі невідомим. "Справа бункру, є надзвичайно складна справа. Не було двох однакових бункерів, адже знаючи розміщення і план хоча б одного спец-служби могли легко знайти інші криївки" згадує Полюга, "кожен був неповторний, будувався за окремим інженерним планом, з окремою вентиляцією, замаскованим входом і як правило був розрахований на 1-3-х людей. Землю, яку викопували під час спорудження вночі виносили далеко за межі будинку, в якому він був споруджений і розсіювали, щоб не можна було її знайти. При цьому не можна було щоб хтось це побачив, бо тоді квартиру уже неможливо було використовувати."
В музеї у Білогорщі відновлена криївка, звідки під час облави 5 березня 1950 Шухевич один дав свій останній бій проти опергрупи МГБ, підсиленої майже 2 тис. внутрішніх військ, що тоді оточили ліси Білогорщі. Про історію його життя і смерті написано багато, не буду повторюватися. Нижче подаю посилання на статті, які на мою думку варто прочитати на цю тему.
Також цікавим є факт щодо уніформи, у якій зараз часто зображають Шухевича як генерала УПА. Зі слів Полюги "Командир ніколи не носив генеральської уніформи. Він завжди ходив одягненим як рядовий стрілець: пілотка, сорочка хакі, голіфе, і нічим не відрізнявся від своїх солдатів." Зі слів Дарки Гусяк, Шухевич зі всіма спілкувався на Ви і власне ця його риса одного разу дала їй зрозуміти, що їй підкинули підроблений лист від його імені. Гусяк тоді сиділа у тюрмі і їй передали листа, в якому Шуевич писав їй про те, що все пропало і боротьба закінчена. Вона відразу зрозуміла, що то є провокація. "Сов'єтський офіцер не міг собі уявити, що можна було з підлеглими спілкуватися на Ви," - згадує Гусяк.
На другому поверсі відновлена атмосфера кімнати, де власне з листопада 1947-го по березень 50-го проживав Роман Шухевич. Саме з цього вікна він часто дивився на людей, що проходили по вулиці. Зв'язкова Дарія Гусяк згадує, що "це був його телевізор. Він любив спостерігати за дітьми, що гралися внизу, кожному дав своє ім'я і розповідав нам про їх пригоди." Але все це доводилося робити жильцям другого поверху дуже обережно, адже завжди була загроза викриття радянськими каральними органами. Тому ходити доводилося навшпиньках, не стояти біля вікна, адже навіть жильці, що жили на першому поверсі не знали скільки людей проживали над ними і хто вони були такі! "Шухевич був надзвичайним конспіратором, і це дозволило йому так довго продовжувати керувати боротьбою", згадує Гусяк.
Закінчу словами зв'язкових Шухевича Ольги Ільків та Дарії Гусяк. "Коли боротьба перейшла у глибоке підпілля, Шухевич дав наказ усім своїм солдатам та підлеглим залишитися в Україні. "Виїжджати на Захід можуть тільки відомі письменники, музиканти - ті, хто повинен жити і представляти Україну перед світом. Усі інші мають залишитися і боротися до останнього," згадує слова Шухевича Ільків. "Шухевич розумів, що наша боротьба є на дуже далеку перспективу, як мінімум на 30 років вперед. І що героїчні вчинки нашого покоління надихнуть наших нащадків, які доведуть нашу справу до кінця," - Дарія Гусяк.
Від людей, які знали і працювали з Романом Шухевичем віє особливою енергією. Вони аж ніяк не схожі на бандитів та головорізів, що живцем поїдали польських і російських дітей, - як їх змальовує радянська пропаганда. Навіть після свого важкого воєнного життя, багаторічних таборів та заслань вони справляють враження інтелігентних людей, ясного розуму і впевненої вдачі. Це особливе - максималістське покоління патріотів, яке з відстані сьогоднішнього дня декому може здатися занадто радикальним. Але треба зрозуміти одне, що саме завдяки таким людям ми сьогодні можемо вільно дихати, пересуватися і говорити все, що хочемо (в тому числі і повні дурниці). На мою думку, кожному українцю варто побачити музей Шухевича та зустрітися з людьми з його оточення, щоб зарядитися їх позитивною енергією та краще зрозуміти нашу непросту історію боротьби за незалежність.
Як знайти музей Романа Шухевича?
Музей у Білогорщі є частиною маршруту по місцях УПА пов'язаних із Романом Шухевичем, до якого також входять конспіративні квартири у селах Грімне та Княгиничі. Як і майже 60 років тому місця Шухевича не так легко знайти, тому раджу перед відвідинами зателефонувати: +38 (0322) 74-33-04, +38 (032) 243-17-74, +38 (032) 272-18-86 або 298-17-74 завідувачу музею Хімку Ярославу Васильовичу.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
