Андрій Чорнота (цитата Ю. Горліс-Горського з книги “Холодний Яр”).

 

 

Що Ви знаєте про Холодний Яр? Вірш Шевченка? Заповідние лісове урочище на Черкащині? Марка горілки?

Коли ви сьогодні відвідаєте один з найбільших лісових масивів в Україні, то майже нічого не скаже Вам про його бурхливу історію. Майже. Де-не-де хрест, насипана могила, чи височенькі порослі густим лісом вали вказують на те, що не тільки природою відоме це місце. Кобзар оспівав ці місця за їх гайдамацьке минуле, адже саме тут святили ножі Залізняк з хлопцями, і саме звідси вирушили вони на релігійну війну благословенні ігуменом Мотрониного монастиря Мельхіседеком Значко-Яворським. Це відомий факт.

Але зовсім невідомим є набагато ближча до нас історія визвольної боротьби Холодноярської республіки у 1919-22 рр. Саме у Холодному Яру, в центрі України майже 4 роки відчайдушно утримували чималий клапоть землі вільної від большевиків козаки і гайдамаки під проводом кубанця Федора УВАРОВА та місцевого вчителя Василя ЧУЧУПАКИ. 

Василь Чучупак, Головний Отаман Холодного Яру

Повстанці тих часів використовували на території центру, півдня і сходу України методи партизанської боротьби, які потім успішно перейняла УПА на Волині та в Галичині. Учасник повстанського руху в Холодному Яру на Черкащині Юрій Горліс-Горський згадував у своїй книзі “Холодний Яр”: “Землянок для людей викопано чотири, на півсотні мешканців кожна, ще одна – довга, з трьома виходами – вміщала коней. Усі землянки сполучені між собою підземним ходом. Виходи зроблено так, щоб можна було стріляти “на всі чотири сторони світу... Всі знали лісовий звичай: переступивши поріг землянки, не можеш до весни з власної волі залишили її і піти додому… Холодний Яр відвагою і кров’ю вписав блискучі сторінки в історію Визвольної боротьби. Лише з Мельників у тій боротьбі загинуло понад триста чоловік”. І це лише з одного села, в якому від сили тоді проживало до півтори тисячі мешканців! Саме у Холодному Яру було започатковане повстанське вітання “Слава Україні!”, з відповіддю “Україні Слава!”, яке потім УПівці змінили на “Героям Слава!”

Я дуже рекомендую прочитати книгу Горліса-Горського яка детально описує бротьбу Холодного Яру з червоними та білими окупантами. Також варто відвідати Холодний Яр, щоб побачити місця боїв наших героїв, Мотронин Монастир, музей у будинку колишнього ЧК у Кам’янці, віддати шану кільком могилами, які вдалося відновити ентузіастам. Ці люди задовго до націоналістів західної України висунули гасло “Воля України або смерть!” і їх життя є яскравим прикладом українського героїзму.

“Уяви собі, що було б із нашими бідними ворогами, якби хоч пів-України охопила така Холодноярщина. От я, простий собі Андрій Чорнота, можу вдарити зараз у великий монастирський дзвін, і шість-сім найближчих сіл за годину-другу дадуть десять тисяч бойовиків, дивізію війська, яке не знає полону, не має права на відступ, бо залишить ворогові хати і родини. А скільки дала вся Україна на заклик свого уряду?
Якби ми цього року перемогли, з усієї України лише холодноярці мали б право сказати: "Ми не пустили ворога в свої хати, не годували його своїм хлібом, не дали йому своїх синів на гарматне м'ясо". (Ю. Горліс Горський. “Холодний Яр”).

 

PS. Їхати трасою на Чигирин, поворот на Суботів, потім на Мельники. В Мельниках стоїть пам’ятний камінь героям Холодного Яру і є могили родини Чучупаків, серед яких і могила Головного отамана Василя Чучупаки. В Кам’янці варто відвідати місцевий краєзнавчий музей, в якому є кімната присвячена Холодноярській республіці. Також туди можна добратися поїздом до станції Кам’янка. Також про екскурсію можна домовитися з президентом історичного клубу Холодний Яр істориком Романом Ковалем, який є автором численних книг та публікацій на цю тему.