Олекса "Лицар" Гасин
31.01.09
Гасин-Лицар Олекса - полковник УПА. За словами командувача групи УПА "Захід", Гасин був близьким дорадником командувача УПА Романа Шухевича, генератором ідей, які той талановито втілював у практику збройних визвольних змагань. Однак у присвяченій ОУН і УПА історіографії й публіцистиці цій постаті вочевидь не пощастило. Тим часом деякі свідчення про життя і діяльність цієї людини, члена Проводу ОУН Олекси Гасина-"Лицаря" збереглися в архівах спецслужб.
27 січня 1945 р. Управління НКДБ УРСР завело справу-формуляр на Гасина Олександра Івановича, що народився 1907 р. в селі Конюхів (тепер - Стрийський район Львівської області", в родині заможного селянина, інженера-землевпорядника за фахом. Разом зі Степаном Бандерою навчався в Стрийській гімназії.
Закінчив чотири курси Львівської політехніки. У 1930 р. вступив до ОУН. З того часу не раз був заарештований польською владою, у 1934-му потрапив до сумнозвісного "політичного" концтабору Береза-Картузька на Берестейщині. До того часу брав участь у виданні "Бюлетеня Крайової екзекутиви" ОУН на західноукраїнських землях. Встиг закінчити школу підхорунжих (унтер-офіцерів) у Війську Польському, адже підпілля заохочувало своїх членів здобувати військові знання. Фах військовика був його справжнім покликанням. Швидко входить до керівництва Крайової екзекутиви, де формувалися кадри радикалів націоналістичного руху, що заявлять про себе на повен голос у 1939 -1940рр.
Переслідування санаційного режиму змушують Гасина у вересні 1938 р. виїхати до Австрії і Німеччини. Його помічає провідник ОУН полковник Євген Коновалець. Уведений до складу військової референтури Проводу, він разом з Коновальцем пише "Військовий підручник". Незабаром в ОУН стався розлам на "революційну", бандерівську і помірковану, мельниківську течії. Видана мельниківцями "Біла книга" про "бунт Яри - Бандери" ставить Гасина на 15-те місце в переліку ініціаторів "диверсії" проти єдності руху націоналістів.
Того ж, 1939 р. він обіймає посаду військового референта Краківської екзекутиви ОУН (Б). II Великий збір бандерівців у березні 1941 р. включає його до Проводу організації як шефа військової референтури. У 1941 р. його батько, мати, брат Йосип з сім'єю були заслані на спецпоселення до Архангельської області. Удруге їх заслано в 1947 р., цього разу - до Омської області. Олексині брати поділили з ним долю підпільника. Старший, Матій, загинув у 1939 р., воюючи проти угорських агресорів у лавах "Карпатської Січі" на Закарпатті. Юрій Гайсин - "Строюк", керівник Стрийського окружного проводу ОУН загинув наприкінці 1946 р.
Початок радянсько-німецької війни О. Гасин зустрів на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військового штабу ОУН. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові членами ОУН (Б) Акту відновлення державної самостійності України був обраний на посаду заступника військового міністра в Українському державному правлінні під головуванням Ярослава Стецька. До арешту німцями в 1942 р. працює заступником військового референта Центрального проводу ОУН (Б).
9 квітня 1943 р. йому вдалося звільнитися з Дрогобицької в'язниці. За однією версією, його звільнив загін УПА, за іншою, прозаїчнішою, Служба безпеки ОУН дала гестапівцям хабаря золотом за його вихід на волю. Після звільнення "Дор" (тодішнє псевдо О. Гасина) очолив підпільну мережу в Галичині. На III Великому зборі ОУН він рішуче підтримав лінію Р. Шухевича - Д. Клячківського на створення повстанських формувань і відкриту збройну боротьбу проти "двох окупантів-імперіалістів" - III Рейху і СРСР.
Окремою сторінкою бойової біографії "Дора" стала участь у формуванні в Галичині Української народної самооборони. З початку 1944 р. О. Гасин очолив Групу УПА "Захід", однак ненадовго. Цінуючи талант військовика, Р. Шухевич призначає його уповноваженим Центрального проводу і Головного військового штабу УПА в Карпатах. Тут "Іван Чернота" (Гасин) сповна використав свої організаторські здібності, а водночас показав себе як розважлива, справедлива людина.
Він заперечував проти невиправданих покарань і розстрілів в УПА, які практикувала всесильна СБ. У тій складній ситуації Гасин виявив і дипломатичний хист. Розуміючи, що німці невдовзі відступлять на Захід, і готуючись до повернення радянської влади, він уживає заходів до збереження сил і підвищення боєздатності карпатських повстанців.
Як засвідчив на допитах у НКДБ перекладач ГВШ "Кармелюк", Гасин провів переговори з місцевими німецькими воєначальниками. В обмін на нейтралітет вони передали йому 40 ручних кулеметів, 3 гармати, 20 автоматів, 400 гвинтівок і боєприпаси, якими озброїли сотні "Славка", "Благого" і "Яструба". Коли про це дізнався Шухевич, то наказав шефу СБ Миколі Арсеничу провести слідство й віддати "Черноту" під "революційний суд".
На той час, оповідає О. Луцький, командувач УПА формально виступав проти контактів з вермахтом, аби не псувати репутації перед державами Заходу, чия майбутня перемога вже не викликала сумнівів. Реалії боротьби з радянським режимом врешті примирили Гасина й Шухевича. З січня 1946 р. "Лицар" стає керівником ГВШ УПА. Очевидці відзначали, що багато з ідей "Чупринка" запозичив у свого начальника штабу.
6 червня 1948 р. О. Гасину було присвоєно звання полковника УПА. У 1945 - 1948 pp. він брав активну участь в організаційних нарадах лідерів підпілля в їловському й Рогатинському лісах, де були вироблені засади стратегії і тактики руху опору в післявоєнний період. Сам О. Гасин у той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей.
Його криївки убезпечували особистий ад'ютант "Махмед" та охоронна боївка "Крука". Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки "Лицар" знову нагадував про себе. Ольга Пеленичка - дружина Гасина - як член ОУН діяла під псевдом "Леся", добирала конспіративні квартири у Львові для Шухевича та чоловіка.
У січні 1949 р. співробітники органів держбезпеки отримали інформацію про те, що в с. Добряни Щирецького району Львівської області в мешканки Дарії Ф. перебувають син і донька одного з керівників ОУН, за прикметами схожого на Гасина. Тут вистежили й затримали Ольгу Гасин, хоч вона і встигла переправити дітей до Львова. У Львові під час оперативно-розшукових заходів вийшли на доньку священика с. Конюхів Б., яка мешкала на ву.л. Богуславській, 14. Та змушена була зізнатися, що переховує дітей "Лицаря".
Він намагається їх відвідувати, і черговий раз прийде 31-го січня. Того дня, близько 19:00 в під'їзд будинку ввійшов чоловік у тілогрійці. Це був Гасин. До квартири він не заходив - почув голоси чужих людей (до господині прийшли гості-студенти). На виході "Лицаря" впізнали співробітники зовнішнього спостереження 5-го відділу УМДБ і попрямували за ним вулицею Богуславською до вулиці Коперника. Коли старший лейтенант С. намагався обігнати Гасина, щоб придивитися до його обличчя, "Лицар" (один з найкращих конспіраторів підпілля, за визнанням самих чекістів) вихопив револьвер, зробив два постріли (не влучивши в переслідувача) і кинувся бігти в напрямку Головпошти.
Він уже був ускочив на приступку трамвая, однак міліціонер, що стояв у салоні, відіпхнув його. Наближалася погоня, Гасин устиг поранити міліціонера, який опинився поблизу, вистрілив собі у рот і помер на місці. Ольгу Гасин у 1950 р. Особлива нарада МДБ СРСР засудила до 10-ти років таборів. Звільнившись у 1957-му, вона оселилася в Броварах під Києвом. У 1952 р.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
