Клим Савур
22.12.08
Дмитро Клячківський народився у м. Збараж на Тернопільщині. Дитячі та юнацькі роки його пройшли на Станіславівщині, де закінчив початкову школу та гімназію. Найголовнішим життєвим захопленням Дмитра став український молодіжний рух: Клячківський став членом проводу Збаразької організації спортивного товариства “Сокіл”, що перебувало під сильним впливом підпілля ОУН. Вже в юнацькі роки вступив до ОУН. З того часу все його життя в революційній боротьбі.
Закінчив юридичний факультет Львівського університету. У 1932 – 1934 роках набув військовий досвід - служив старшим стрільцем у польській армії. Працював у кооперації «Народна торгівля». У 1937 р. провів кілька місяців у в'язниці, але поляки так і не спромоглися довести його провину. З осені 1939 року, після приходу більшовиків, переходить на нелегальний стан.
Совєтизація Західної України зробила "Блондина" (псевдо Клячківського того часу на Станіславівщині) непримиренним борцем проти ще одної окупаційної влади. У 1940 р. він очолює референтуру “Юнацтва” - юнацького резерву ОУН. Органи НКВС арештували його у м. Долина 10.09.1940 р. Свою приналежність до ОУН при жодних тортурах не визнав, нікого не видав.
Проте, 18.01.1941 Львівський обласний суд у відомому «процесі 59» присудив Клячківського до страти розстрілом, яка надалі була замінена Верховним Судом СРСР на 10 років позбавлення волі. Скориставшись хаосом перших тижнів війни, мужній провідник вирвався із Бердичівської в'язниці, повернувся до свого краю і незабаром став обласним провідником ОУН(Б) у Львові. Після несподіваної смерті відомого провідника ОУН на Волині Володимира Робітницького, Дмитро Клячківський - «Клим Савур» стає головою Проводу ОУН на ПЗУЗ (Північно-Західних Українських Землях) – на Волині й Поліссі.
«Лісові командири» проводили інтенсивні збройні виступи проти нацистського режиму, запобігаючи вивозу в рабство людей та пограбуванням України. Від жовтня 1942 р. збройні формації ОУН вже офіційно дістають назву Української Повстанської Армії, яка переходить від підпілля до бойових дій. Влітку 1943 р. за підтримкою Центрального проводу ОУН була створена Головна Команда УПА. У її складі – Головний військовий штаб під командуванням Клячківського. За цей час повною мірою розкрився військовий та організаторський хист Дмитра Клячківського. Регіон був поділений на "тактичні відтинки" (ТВ) "Заграва", "Богун", "Тур", "Тютюнник".
Військові штаби УПА формувалися на зразок загальновійськових: політичні, оперативні, розвідувальні відділи, відділи зв'язку, постачання. Існувала чітка система розподілу від відтинку до куреня, сотні, чоти й рою. Кадри командирів готували школи "Дружинники" й "Лісові чорти". Савур багато уваги приділяв розвідці й діяльності служби безпеки, шефом якої був сам. Вороги УПА постійно відзначали, що її інформатори присутні скрізь. Наказом командувача від 15.05.1943 р. були впроваджені військово-польові суди. Фактично підконтрольні УПА терени (їх площа складала понад 150 тис.кв.км, з населенням до 15 мільйонів) перетворювались у своєрідні республіки з націонал-патріотичним режимом. Завдяки рішучим наказам Дмитра Клячківського, у 1943-44 роках вдалося дати грізну відсіч рейдуючим польським відділам Армії Крайової, що прийшли з Польщі встановлювати на Волині польські порядки. З початку 1944 р. УПА розподіляється на терени. «Савур» стає головним командиром найміцнішої групи УПА-«Північ».
З приходом Червоної Армії розгортається широкий збройний опір. Можливостей УПА бракує для масових операцій, співвідношення сил постійно міняється не на її користь. Масові репресій цивільного населення та каральні військові акції позбавляють повстанців мобільності і забезпечення. Тому тактику дій поступово зводять до невеликих підрозділів, від "відкритої війни" до "партизанки", поспіль розпочалося будівництво підземних сховищ - бункерів.
Невдовзі джерела Клеванського райвідділу НКГБ Рівненської області повідомили, що в лісовому масиві поблизу села Суськ Олександрівського району переховується деякий "бандглаварь" з бойовиками (до 30 чоловік). Там 10 - 11 лютого була проведена «військово-чекістська» операція, в ході якої була знищена боївка "Узбека" та захоплена друкарня Головного штабу УПА. Однак «Савура» так і не здобули. Пошук продовжила оперативно-військова група Клеванського райвідділу НКВС і 233 бригада ВВ НКВС. Під час «прочісування» лісового масиву на північний схід від хутора Оржів, 12.02.1945 р. на снігу було знайдено свіжі сліди та залишки ватри. За 5 кілометрів розвідувально-пошукова група під командуванням старшого сержанта Д. зустріла трьох озброєних чоловіків, які почали відстрілюватися. Двоє повстанців залягли, прикриваючи відступ третього, і в нерівному бою були вбиті.
Д. намагався захопити відступаючого живцем, але той на пропозицію покласти зброю відповідав вогнем з ППС. Сержант підняв карабін. Тіла героїв були доставлені у Рівне і виставлені на площі біля в’язниці - для устрашіння й опізнання, а згодом таємно захоронені в урочищі «Грабник». Наркому держбезпеки СРСР генерал-полковнику Всеволоду Меркулову та голові республіканської парторганізації Микиті Хрущову передали спецповідомлення: "В числі вбитих було опізнано одного з керівників ОУН-УПА, відомого в оунівському підпіллі під "псевдами" "Клима Савура" та "Охріма". Другу особу вдалося встановити лише тепер. Це був Борис Бедрик - «Див», «Клим», родом із села Стрільче Горохівського району, начальник штабу групи «Турів» та розвідки УПА-«Північ». Третій герой досі невідомий.
У 1952-му році Дмитро Клячківський постановою УГВР був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги ОУН, йому посмертно присвоєний чин полковника УПА.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
