Ніл Хасевич

17.12.08

   "Я хочу, щоб знали вони і знав увесь світ. У своєму житті я, здається, втратив уже все, але як довго буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б`юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються" - писав Ніл Хасевич.

   Народився Ніл Хасевич 13 листопада 1905 року в мальовничому селі Дюксин, що на правому березі річки Горинь, Костопільського повіту Волинської губернії в родині диякона-псалміста. Виховані патріотами сини Антона Хасевича Анатолій і Ніл воювали в лавах УПА, Федір був священиком Української автокефальної церкви.

   Коли ще підлітком Ніл разом із матір’ю їхав возом у Рівне на навчання до гімназії, трапилася жахлива пригода: на залізничному переїзді на них налетів потяг. Мати загинула, а хлопцеві було ампутовано ліву ногу вище коліна.Однак для цілеспрямованого і вольового юнака таке тяжке випробування не стало на заваді досягнення життєвого успіху. Як з’ясувалося згодом, замість лівої ноги у нього був протез, майстерно виготовлений самотужки.

   З 1930 до 1933 року Хасевич навчається у варшавській Академії мистецтв Ще студентом Ніл у 1927 році став членом української студентської мистецької громади «Спокій».У цей час Хасевич фахово виконує екслібрис Андрія Левицького, президента УНР у екзилі.Його твори (графіка, екслібриси) експонувалися у Львові, Празі, Берліні /1931 – 1932/, Чикаго, Лос-Анджелесі /1932 – 1933/. Роботи Ніла Хасевича на міжнародних виставках у США були високо поціновані глядачами й критикою.

   З квітня 1943 року починається формування Української повстанської армії, і твір Хасевича «Спіть, хлопці, спіть...» став закликом художника-патріота долучатися до спротиву окупантам. Ніл Хасевич стає до лав УПА, продовжує підпільну роботу. Художник виступає під різними псевдонімами: «Бей-Зот», «Левко», «Рибалка», «Старий». З 1943 до 1952 року працював у редакції підпільного журналу «До зброї», що видавався політвідділом Головної команди УПА і друкувався на Волині, ілюстрував сатиричні журнали УПА «Український перець» та «Хрін».

   Майже десять років художник-борець Ніл Хасевич був у підпіллі. За час збройної боротьби УПА митець створив понад 150 графічних композицій.Значне місце в творчості художника посідають зображення бійців, портрети, автопортрети. У цей важкий період збройної боротьби УПА дереворити митця розповсюджувалися в Україні, передавалися за кордон. Ці твори відкривали світові, що в Україні триває боротьба проти більшовицького режиму. Малюнки художника потрапили і до делегатів сесії Генеральної Асамблеї ООН, розповсюджувалися і в посольствах іноземних держав.

   Циркуляром від травня 1951 року Ніла Хасевича було оголошено в оперативний розшук.При зміні бункера «Зота» перевозили на велосипеді. Однак прикрий випадок вивів таки емгебістів на місце перебування патріота: в одному з захоплених бункерів вони виявили необачно не знищені зашифровані документи – оунівський «грипс» (записку). Зрештою їм удалося прочитати повідомлення про переправку запасу паперу та вишневого дерева для виготовлення кліше. Так органи вийшли на останній прихисток митця.

   Бункер, де переховувалися Ніл Хасевич та два його охоронці, було облаштовано в селянській садибі, вхід до криївки був замаскований під дровітнею в клуні

   "Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!" — крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення. Сержант точно, на півметра, не вище, підняв важку затичку. Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух. Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти затичку і знову вигукнув: "Хто живий — виходьте! Інакше пустимо гранати в хід!" Ніхто не вийшов. Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. В одного відсутня нога — це був Зот. У руці  стискав автомат.На думку гебістів, перед смертю провідник УПА застрелив одного зі своїх охоронців на псевдо Павло, який хотів здатися.

    Зі спогадів Дмитра Удода, колишнього вояка УПА: "Це було 1952 року у Клепані, колишньому райцентрі на Рівненщині, до якого входили Бісівські хутори, де в криївці був убитий Ніл. Їх, повстанців, привезли напівголими, звалили на сніг. Посадили в рядок. Його посадили під дубом. Чекісти привозили завжди вбитих для показу людям. Це робилося і на глум, і на пострах населення, щоб деморалізувати його. Коли вже енкаведистам набридало видовище, вони вивозили трупи в окописька. Десь там і тіло Ніла Хасевича знайшло свій останній притулок".

   За три дні тіла убитих повстанців зникли.

повернутись

Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.

logo 1

© 2008 SlavaUkraini.org | Design by 2D Studio