Семен Лощенко
18.01.11
Семен Лощенко, родом з Київщини, очевидно служив в російській армії а потім напевне був делегатом військових з'їздів у Києві. Його ім'я найяскравіше згадується в контексті бою під Крутами, де він відіграв значну роль як артилерист.
Про цього легендарного відчайдуха згадують усі письмові спогади бою під Крутами. Чи може одна людина зробити щось супроти тисяч на полі бою? Семен Лощенко підтверджує, що так, може, особливо, коли у неї є гармата, кулемет та залізнична платформа.
Аверкій Гончаренко згадує: “Коло год. 10 рано приїхала на плятформі 1 гармата, коло неї сам один сотник Лощенко. Хто його прислав — не знаю, але думаю, що це була його особиста ініціятива. Цей старшина з подиву гідною самопосвятою вносив велике замішання своїми влучними стрілами в запілля червоних і це зупиняло побідний марш Муравйова. Отсю незабутню прислугу цього старшини вважаю за свій обов'язок тут підкреслити.”
Учасник бою під Крутами Ігор Лоський доповнює портрет: “невтомний старшина Лощенко, який зробив з товарової плятформи й паротягу імпровізований панцерний потяг, озброївши його гарматкою й кулеметом, часто під'їжджав під самі ворожі позиції і, не зважаючи на сильний ворожий обстріл, відважно і вдало нищив московські ряди.
...Від 9-ої години ранку ворог почав обстрілювати українські становища з рушниць, а згодом з гармат. Обстріл був досить інтенсивний, але й невдалий: стрільна лягали десь поза стрілецькі окопи в полі. Українська єдина чинна гармата, яка відповідала противникові, стояла високо на залізничих рейках, добре видна як своїм, так і ворогам. На неї большевики й спрямували сильний вогонь своєї артилерії й кулеметів. Хвилинами сум огортав українських героїв, коли раптом затихала їхня гармата й серед диму і куряви не видно було сміливої постаті полк. Лощенка в його синьо-жовтім кашкеті. Здавалося, що вона замовкла вже на віки. Але це були лише перерви для підготовки до того, щоб гармата розпочала огонь з іще більшою силою. Присутність цієї гармати майже на чолі стрілецької лінії підбадьорливо впливала на всіх вояків.“
Козак Никифор Авраменко згадує: “Вискакує потяг з двома вагонами і платформою, на которій стоїть 75-мм гармата. Ото такий бронепотяг! Одна гармата, один кулемет і 5 чоловік залоги. Штабс-капітан Лощенко, незрівняний артилерист, людина великої одваги, маневрує між станцією і лавою, весь час веде огонь… Правдивим героєм бою був Лощенко і йорго четверо та машиніст з кочегаром на паровозі”.
Подальша інформація про Семена Лощенка дуже скупа. З книги “Чорні запорожці” Петра Дяченка дізнаємося “коли частини [Запорозької] дивізії залишили вже Летичів, батареї Чорного полку відкрили вогонь із своїх шести гармат та примусили ворожу піхоту тікати з передмістя Залетичівки. Дивізійні батареї [Семена] Лощенка чомусь мовчали. Відступали далі, бо на нашому правому крилі ворог загрожував обходом, а жодна наша батарея не дивилася в той бік. Отже Семен Лощенко очолював батарею Запорозької дивізії 1920 року.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
