Відновлення справедливості
17.02.09
«Незламний бунтар» Іван Макар вимагає від вищого керівництва держави визнання Української Повстанської армії воюючою стороною в роки Другої світової війни та в післявоєнні роки. Оскільки «державні мужі» не прислухаються до «голосу народного», вирішив Іван Макар звернутися до судової гілки влади. Маючи на руках вагомі докази — архівні матеріали «з фонду» радянських каральних органів 40—50 років (НКВС та МДБ) минулого століття, нещодавно оприлюднені Службою безпеки України — позивач упевнений у своїй перемозі.
Іван Макар: "Я прагну юридичного рішення (у справі визнання УПА), яке зобов’яже українську владу виконати свій обов’язок і віддати належне своїм героям. Потрібне навіть не рішення парламенту, бо воно буде політичне, а указ Президента чи постанова уряду про визнання УПА — цього більш ніж достатньо. Доказів і підстав для задоволення моїх вимог вистачає".
Згадує правозахисник і про міжнародні правові норми, прийняті свого часу Верховною Радою радянської України. Йдеться, насамперед, про 4–ту Гаазьку конвенцію, так звану «конвенцію про комбатантів» (сторін учасників війни), де чітко вказані категорії, за якими визначається статус військових формувань. "Згідно з нею, УПА, безсумнівно, є військовим формуванням, що захищало свою країну, свій народ від агресорів зі сходу і заходу, і статус воюючої сторони для неї є цілком відповідним" — переконаний пан Макар.
Зрозуміло, що суди першої інстанції позов відхилили. Макар подав апеляцію, яка теж довго блукала заплутаними судовими коридорами. Нарешті, справа дійшла до Вищого адміністративного суду. Розглянувши по суті, врахувавши нові обставини, суд скасував відмову, доручивши розглянути справу по-новому.
Вищий адміністративний суд України частково задовольнив касаційну скаргу Макара Івана Івановича у справі за його позовом.Якраз у цей час офіційні органи, у тому числі СБУ, оприлюднили факти злочинів сталінського НКВС проти населення Західної України.
«30 листопада відбулась прес-конференція, присвячена оприлюдненню архівних документів радянських спецслужб щодо використання органами НКДБ-МДБ так званих спецбоївок, які діяли наприкінці 40-х–на початку 50-х років минулого століття під виглядом українських повстанців.
Документи, які зберігаються в Галузевому державному архіві, підтверджують, що у ході здійснення заходів щодо ліквідації підпілля ОУН і його збройних формувань органами внутрішніх справ та державної безпеки західних областей УРСР використовувалися спеціальні групи, які видавали себе під час виконання завдань за один із підрозділів ОУН і УПА та діяли від його імені. У кожному випадку до складу спеціальних груп вводився оперативний співробітник, який здійснював практичне керівництво групою і відповідав за дисципліну всередині неї.
Спецгрупа становила собою бойову одиницю у складі 3-50 осіб і могла, у разі необхідності, чинити збройний опір. Спеціальні групи виконували завдання щодо перевірки даних стосовно осіб, які підозрювалися у причетності до підпілля ОУН, їх захоплення, одержання свідчень від заарештованих керівників ОУН і УПА шляхом допиту від імені боївки, Служби безпеки або керівних центрів ОУН. Нестійких членів підпілля спецгрупи мали переконувати і схиляти до явки з повинною, отримувати інформацію про вчинені акції підпільників та ті, що готувалися. До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки УРСР використовувалося 150 зазначених спецгруп, до складу яких входило 1 800 осіб (!) Узагальнених даних щодо діяльності спеціальних груп МВС і МДБ поки немає.
Архівні матеріали свідчать, що у діяльності спеціальних груп мали місце протиправні дії. Так, члени спецгрупи Острозького райвідділу МДБ Рівненської області, а також Хустського відділу МДБ Закарпатської області протягом зими 1947-1948 рр. грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та харчі.
Щодо випадків грубого порушення законності в діяльності спецгруп МДБ йдеться і у доповідній військового прокурора військ МВС Українського округу Кошарського (№ 4/001345 від15.02.1949), адресованій Секретарю ЦК КП (б) України Хрущову М.С. Зокрема, наводяться дані про знущання над жителькою села Підвисоцьке, яку після тяжких побоїв члени групи зґвалтували, та інші відомості щодо їх протиправної та антилюдяної поведінки.
У Галузевому державному архіві СБУ також зберігаються матеріали щодо діяльності в період політичних репресій позасудових органів – «трійок». Так, на прес-конференції були озвучені окремі протоколи засідань “трійок” та цифри, які містяться в іншому документі, датованому 1938 роком “Сводные данные о арестованных и осужденных органами НКВД УССР”. У 1937–1938 роках, в період найжорстокіших політичних репресій тоталітарного режиму в Україні каральними органами було засуджено майже 200 тис. осіб, з яких до вищої міри покарання – понад 120 тисяч громадян. Майже всі – за рішеннями „трійок” (тобто фактично без суду і слідства).
Іван Макар наголошує: "Бійці УПА воювали за Незалежну Україну. І ця їх мрія здійснилася 1991 року. Символіка УПА – синьо-жовтий прапор і тризуб, стали державними символами України. Між тим, окупанти, за використовування української символіки, заарештовували людей, засуджували їх до великих термінів ув‘язнення, навіть до страти. Органи НКВС, загони Радянської Армії, проводили масові розстріли мирного населення Західної України, арешти... Тобто, здійснювали злочини, які не мають терміну давності, і можуть нині розглядатися Міжнародним трибуналом.
...Спілкуючись з Віктором Ющенком, можу сказати, що він є щирою людиною, патріотом, - зазначив Іван Макар, - Його намагання зробити щось для України – щирі. Подивіться на оточення! Проаналізуйте, хто примазався до Президента! Колишні кагебісти, цинічні бюрократи, які продовжують зберігати партквитки КПСС, сповідуючи комуністичні ідеали. Цих людей треба нещадно звільняти, замінюючи молодими, патріотичними кадрами!!"
Та все ж судове слухання, що мало відбутися 29 січня було перенесено через хворобу судді на 17 люте, а чи відбулося воно в цей день і чи є хоч якісь результати поки невідомо.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
