Духовна їжа: чому перекривають дихання українській книжці?
02.03.12
Література з давніх давен була одним з найпотужніших важелів впливу на свідомість і духовність кожного народу. Книжка виховує еліту нації, книжка пропагує ті чи інші цінності в кожного пересічного читача. І саме впливаючи на книговидавництво, можна маніпулювати ціннісним вмістом духовної їжі українців.
Торік Українська асоціація видавців запропонувала на розгляд Уряду Програму популяризації українського друкованого слова на наступні 5 років. Цей документ передбачав широку пропаганду української книжки та її популяризацію за кордоном. Втім, чиновники таку кампанію назвали занадто обтяжливою для державної кишені. Наразі реальність така: в Україні видають менше 50 мільйонів примірників книжок в рік. Тобто, менше, ніж 1 книжку на одного українця. Тоді як у Європі на одну особу припадає 4 примірники.
Одна із найуспішніших та найпопулярніших авторів Наталка Сняданко (наприкінці 2011 року письменниця отримала літературну премію імені Джозефа Конрада, засновником якої є Польський інститут у Києві) каже, в Україні професії «письменник» просто не існує. Літературна діяльність в нашій державі може бути лише хобі. Адже тих, хто у нас живе з продажу власних книжок, можна порахувати на пальцях однієї руки. «Не секрет, – каже Наталка Сняданко, – у Європі дуже мало авторів живуть з продажу книжок, також, як і в Україні. Продаж книжок не є визначальним. Відомо, що чим ліпша книжка, тим гірше вона продається. Тому більшість авторів живуть не з продажу книжок, а зі стипендій, премій, презентацій, за які сплачуються гонорари. У нас цього всього немає. Тому такої професії як письменник не існує».
Українські письменники можуть хіба що розраховувати на іноземні гранти та стипендії, які частково поширюються і на країни Східної Європи. Європейський досвід підтримки авторів можна було б застосувати і в Україні, була б охота чиновників.
Зокрема, письменниця називає кілька найдієвіших способів, як держава може посприяти українським авторам. Один з них – відсоток з книг. «Якщо автор випускає якусь книгу у видавництві, вона неминуче потрапляє у бібліотеки. Існує обов’язковий відсоток з книг, які потрапляють у бібліотеки. І держава автоматично сплачує автору якийсь відсоток. Чим більше книг в автора, тим більша в нього ця пенсія.»
Також в Європі існує ціла система бюджетних інституцій, які займаються просуванням літератури. Вони організовують зустрічі, презентації, закуповують та розповсюджують книги, підтримують письменників фінансово. Письменник складає кошторис праці та досліджень своєї теми до книги – і отримує стипендію на цей час. На відміну від європейської практики, де створюють всі умови для комфортної праці літераторів, «в Україні держава не захищає продукцію своїх видавництв, – каже письменниця. – Очевидно, що російські видавці намагаються на цьому заробити це така позиція нашої держави. І якщо комерційна література дасть собі раду сама, питання податків – це щось трохи інше. То справжня література, на жаль, українська література, культура загалом, не потрібна державі. Так виглядає принаймні.»
Про духовну їжу для львів’ян дбають на місцевому рівні. Наприклад, у Львові вже вп’яте реалізовують програму підтримки україномовного книговидання. За час існування програми проспонсорували вихід 50-ти книжок. Втім, перевагу над художньою, має література про історію, культуру та мистецтво Львова. Цьогоріч на це із бюджету виділять 120 тисяч гривень. «Відбір переможців відбувається після розгляду комісії, – розповідає Оксана Челепіс, в.о. начальника управління культури Львівської міської ради, – на підставі рейтингового голосування. Визначається кількістю голосів членів комісії, до якої входять працівники бібліотек, творчі спілки, працівники міськради і депутати.»
Втім Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові, каже, що сотня-півтори книжок, які завдяки цій програмі з’являться в кількох бібліотеках, погоди для читачів не роблять.
«Можливо, її називають програмою підтримки, але, насправді, це тільки означає державне замовлення на певний перелік книжок, який невідомо як і невідомо за якими критеріями відбирається, невідомо якими експертами. В результаті витрачається певна кількість державних бюджетних мільйонів на випуск 100-150 книжок, які начебто потім з’являться у бібліотеках. Але що це за книжки, читають їх потім, не читають. Але точно відомо, що ніякої погоди на українському книжковому ринку вони не роблять.»
Олександра Коваль, яка була однією з розробників програми популяризації української книги в Україні та закордоном, переконує – ситуація залишиться незмінною, поки чиновники не запровадять моду на читання.
«Йдеться про пріоритети, – каже видавець. – Якщо книга ніколи не входила в число пріоритетів українців, то це ми маємо наслідки. Розвиток цих споживчих пріоритетів – це завдання все-таки держави. На це є різні способи і, зокрема, підтримка читання, могло би бути одним із цих способів. Це також і підняття престижності освіти і культури в суспільстві, тоді виникає попит на книгу».
Видавці та письменники розуміють, що сприяти просуванню української літератури – справа не одного дня. Потрібні комплексні заходи, розраховані на кілька років. Але що далі відсувається старт таких заходів і програм, то далі й далі в часі відсувається і мода на читання, і популярність та прибутковість українського книговидавництва.
І поки політики лише говорять про підтримку культури та освіти, видавці змушені самотужки просувати українську книгу. Відтак часто український продукт не витримує конкуренції, до прикладу, із російською книжкою. А нас продовжують годувати «духовними стравами» з чужої кухні в сподіваннях назовсім перебити українцям апетит до власних літературних страв й до рідної духовності.
Зменшення тиражів друкованих книг та поява електронних книг – такі виклики нашого часу. Видавці кажуть, традиційне читання поступово витіснить зручне та дешевше читання з букрідерів та кишенькових комп"ютерів. Електронні та друковані книги існуватимуть паралельно, втім паперові видання стануть ціннішими та можуть у майбутньому перетворитися на витвір мистецтва. Прогнозується, що через 10 років кількість друкованих книг, які видаються у світі, зменшиться до 10% від нинішньої. Тому, через зростання популярності електронних книжок, українським видавцям треба переорієнтуватись вже сьогодні.
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
