Україна Соборна

25.01.12

У Львові свято відзначали в дусі возз’єднання. Щоб розвіяти стереотипи про бандерівців, на залізничному вокзалі львів’яни зустрічали гостей з Донеччини пампухами та стрічками з нагадуванням про День Соборності.  Донеччанам такий прийом припав до смаку й хочеться вірити, що символізм таких моментів реалізується і в буденному житті українців з різних «полюсів» держави.
Об’єднання українських земель 22 січня 1919 року за довгі роки бездержавності та розчленування  – непересічний славний епізод історії України.  Важливий, актуальний і зараз. Історія повторюється, проте так нічому й не вчить. Коли політики твердять про духовне роз’єднання Східної та Західної України, різні світогляди та характери, прості українці думають інакше. Тут кожен свідомий громадянин розуміє, ми – одна нація, від Карпат до Дону та Чорного моря. Ми однієї крові, однієї віри, у нас спільна історія, спільна доля та спільна велика любов до України.  І незважаючи на нових пророків-політиків чи інших мудрагелів, у кожного українця у серці один духовний центр  – Київ.
Кожного разу коли приїжджаю в столицю, Дніпро видається мені центром Всесвіту українців. Саме тут творилася багатовікова історія. Створення міст, держави, заселення вздовж Дніпра. Війни і мирні часи. І центр держави – Київ... Все мінялося, а Дніпро і Київ перемогли час і ворогів. Тут відчувається особливий дух. Дух вічності. І всі байки політиків про різні народи по різні сторони Дніпра, спроби сепаратизму, і спроби деяких гордяків-галичан стверджувати про духовний центр України у Львові – все це тут, в Києві здається просто гавкотом собаки на караван у пустелі.  
Втім, часто дивує і позиція непересічних українців. Письменники, яких читають чимало наших співвітчизників і думка яких має значення, теж починають говорити про шматування України.  Письменник Василь Шкляр говорить про те, що «Крим ніколи історично не був українською територією, і якщо нація хвора і не може перетравити, освоїти цю територію, то від неї краще позбутися. Це все одно, коли у людини гангрена ноги, і щоб всі тіло не захворіло, - її просто відрізають».
А Юрій Андрухович став одним з найпопулярніших персонажів у середовищі сепаратистської-шовіністичних сил в Криму: на нього посилаються, його цитують, наприклад, в такому контексті, адже після його слів, «навіщо впиратися в те, що насправді знищує нас і губить? Політики з густонаселених східних і південних областей України тягнуть країну в совок, не дають сформувати у владі міцну проукраїнську більшість, тому без них країні, можливо, жилося б краще. Більшість жителів цих регіонів належать до іншої - російської - політичної нації, тому спроби прищепити їм любов до всього українського заздалегідь приречені на провал. Там апріорі агресивно заблоковано будь-яке українське рух. Воно заблоковано не в результаті якихось репресій, а тому що дійсно цього не хоче тамтешнє населення. Воно чуже України. Україна йому чужа й нецікава, щонайменше байдужа».
Втім нещодавня моя мандрівка в Крим та Одесу, переконала мене у абсурдності таких тверджень. Мої знайомі з Одеси з тривогою запитували у мене, як представника Галичини, чи справді ми хочемо відокремитися. Адже ми, галичани – свідомі українці, європейці, каталізатори духовних процесів. Як же вся Україна буде без Галичини, а Галичина без Великої України.
Тож моє тверде україномовне запевнення – галичани про сепаратизм і не думають, було бальзамом для російськомовних одеситів. Незважаючи на різну мову спілкування, Україна у нас в серці одна. Неподільна.

Ольга Зеліско

Святкування Дня Соборності та Свободи ще раз підтвердило, що Південь держави – це справжня Україна. У Сімферополі учні місцевої Української гімназії провели флеш-моб, присвячений Дню Соборності України. Під час великої перерви кілька сотень гімназистів вишикувалися на шкільному стадіоні групами у слово «Україна» та скандували «Україна! Незалежність! Соборність!»

А ось так святкували День Соборності України в Одесі

повернутись

Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.

logo 1

© 2008 SlavaUkraini.org | Design by 2D Studio