Степан Бандера: політик, символ, провідник
04.01.12
Попри неоднозначне ставлення до Степана Бандери самих українців, він залишається визначною постаттю нашої історії. Непересічні інтелектуальні та організаторські здібності, колосальна енергія, неймовірна сила волі і мужність зробили з його особи символ національно-визвольної боротьби українського народу. Бандера і його соратники жили за заповіддю: «Здобути Українську державу або згинути в Боротьбі за неї!»
«Це були люди всебічно розвинені, ерудовані, - розповідає Ігор Гаврилів, доцент кафедри історії, теорії та практики культури НУ «Львівська політехніка». - Сміливі та безстрашні, які змалку готували себе до боротьби. С. Бандера навіть екзекуції робив над собою, тортури, уявляв, що колись потрапить у в’язницю. Йому тоді було лише 14 років.»
Приблизно тоді ж, навчаючись у Стрийській гімназії, малий Степан Бандера дуже хотів вступити в Пласт, організацію, яка була тоді дуже популярною. Проте через слабкі фізичні дані його спочатку туди не взяли.
«Потрапити у Пласт йому було дуже важко, – розповідає Ярослав Сватко, дослідник життя С. Бандери. – Він мав травму суглоба, в нього набиралася вода. Він мусів через силу заліковувати свою травму, але врешті-решт, він цього добився, і потрапив власне в ту когорту людей, яка пізніше творила нову історію України.»
Вже в шкільні роки Бандера активно займається громадською діяльністю, стає членом Української Військової Організації. Через це поліція, яка починає пильнувати Степана, не випускає його вчитися за кордон. У 1928 році він вступає на агрономічний відділ Львівської політехніки. Тут також вчиться і Роман Шухевич. Вже студентом Політехніки Бандера вступає в Організацію Українських Націоналістів. Найпопулярнішим місцем у Львові, де збиралися молоді ОУН-івці був Український академічний дім. Молодий Бандера мав завдяки своїй освіченості та вихованості успіх у жінок. Історик Ігор Гаврилів розповідає, що С. Бандера був досить таки компанійський, любив пожартувати, при знайомстві з дівчатами мав звичку оригінально себе представляти. «Поставив себе таким аскетом. Казав, що він Махатма Ганді, лідер індійського супротиву.»
Ще студентом політехніки Бандера стає головним пропагандистом ОУН. Задля піднесення національної свідомості українців, сплановує шкільну та антимонопольну акції.
Ігор Гаврилів розповідає, 1 січня 1933 р. по всіх сільських, міських школах Галичини були розклеєні 96 тисяч листівок, де закликали боротися за українську школу. Яким чином? Відмовлятися молитися польською мовою перед уроками. Також цікава і антимонопольна акція – якщо ти вважаєш себе українцем, націоналістом, то маєш берегти своє здоров’я. Виробництво алкоголю, продаж тютюну приносив Польській державі великий дохід. І це тій державі, яка робила велику асиміляцію. Це була спроба економічної війни. Акція стала доволі помітною, в українських селах стали менше пити, це стало модою.
Підпільна діяльність Бандери – перевезення нелегальної літератури з-за кордону, організація акцій, – забирала багато часу і нерідко ставала на заваді навчанню. У Львівській політехніці Степан Бандера провчився 4 роки. Проте дипломного іспиту скласти так і не встиг через свою політичну діяльність і ув’язнення. Під час неодноразових арештів Бандера тримався мужньо. «Дивує його почуття гумору, – розповідає історик Ігор Гаврилів, – коли його заарештовували, то польська поліція забирала всіх підозрюваних, тому що вбили одного провокатора. То Бандера навіть посмів казати слідчим: «Ото-то мурові хлопці були!»
Авторитет Бандери остаточно сформувався на судовому процесі. Тут, у Львові він висловлював свої ідеї, сміливо вітався «Слава Україні!». Він був на той момент в очах Провідником, – каже Ярослав Сватко. – Діяльність ОУН у всіх на устах. Він себе так і вів, хоча йому світила смертна кара, він в очах людей ставав справжнім лідером!» На одному з засідань трапився конфуз. Зазвичай встають, коли суд заходить до зали, а тут всі встали, бо зайшов Бандера.
Після 30 червня 1941 року, коли проголосили відновлення української державності у Львові, німці арештовують українців і виділяють при цьому персональну відповідальність саме Степана Бандери (хоча він в той час був у Польщі). Авторитет Бандери настільки великий, що його ім’ям називають вояків Української Повстанської Армії. Іван Губка, зв’язковий УПА, розповідає, як ще малим 12-річним хлопцем хотів бути таким, як бандерівці. «Прийшли наші люди, наші хлопці, вояки озброєні, – згадує повстанець. – Розповідали про свою боротьбу. Я хотів бути таким, як вони. Бо такий один момент залишає на все життя свій відбиток і ставить тебе на місце, ким ти повинен бути.»
Зброї у неповнолітнього повстанця Івана Губки не було. Проте таких малих легко можна було послати у розвідку і як зв’язкового. «1944-й рік, мені 12 років, я ходжу в 7 клас, – розповідає Іван Губка. – Я коли збирався до школи, торба через плече, босий і поталапав. В торбу тих грипсів (записок), і я йду до школи. А там в школу приходили такі самі, як я, з другого боку кілометрів 5. Так і працювала бандерівська пошта.»
За даними істориків від 1942 до 1952 року через УПА пройшло 100 тисяч українців. Останній бій на Тернопільщині відбувся у 1961 році. Останній Упівець вийшов з криївки в 1991 році.
Проте нині важливо пам’ятати: Степан Бандера був не вояком, а визначним політиком, що залишається і для майбутніх поколінь зразком справжнього Українця, людиною, яка зробила багато для того, щоб була Україна.
Ігор Гаврилів – доцент кафедри історії, теорії та практики культури НУ «Львівська політехніка»
Ярослав Сватко – дослідник життя С. Бандери, редактор газети «Шлях перемоги» 1993-96 р.
Іван Губка – бандерівець, зв’язковий УПА
За матеріалами Ольги Зеліско
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
