Майдан 2.0. Reload
24.11.10
"Наша боротьба - аби нас слухали
А поганий уряд волає погордою
І закриває свої вуха зброєю
Наша боротьба - за гідну й справедливу роботу
А поганий уряд купує та продає людей, сіючи помсту
Наша боротьба - за життя
А поганий уряд пропонує смерть як майбутнє
Наша боротьба - за справедливість
А поганий уряд кишить злочинцями та вбивцями
Наша боротьба - за мир
А поганий уряд оголошує війну та руйнацію".
Звернення Субкоманданте Маркоса, Мексика, 1993 рік.
22 листопада 2010 року на Майдані Незалежності у Києві розпочався протест проти нового Податкового Кодексу та влади Януковича-Азарова. На площі зібралося більше 50 000 громадян з різних куточків України, причому без поділу на Захід і Схід, україно- та російськомовних. Пройшло більше 48-ми годин з моменту старту безстрокової акції на Майдані і, на жаль, серед її учасників спостерігається дуже мало представників українського суспільного проводу (журналістів, поетів, музикантів, письменників і т.п.) Хоча на тому ж Майдані зразка 2004 року ними аж кишіло. Розглянемо кілька можливих пояснень цьому феномену.
Не по-модньому
Українська демократична еліта чекає гламурної революції. Такої, щоб відразу можна було футболки з мордяками штампувати як у ЧеГевари. А еспедешники, чи просто "бариги" у своїх потертих танкерах і стоптаних турецьких туфлях зовсім не подібні на Ернесто і Фіделя, а тому і не круті. Не дай бог з ними разом на фотці опинитися на Правді, тусовка засміє. Але зверніть увагу, любі мої, що у багатьох "бариг" з Майдану є як мінімум одна вища освіта, причому ще та, не куплена, з кінця 80-х та 90-х. Також смію вас завірити, що справжній зовнішній вигляд легендарних повстанців з футболок, які роками сиділи по лісах та криївках був набагато гірший за учасників Майдану 2.0 та й пахло від них аргументованіше. Тому раджу переглянути даний стереотип і сміло йти на Майдан. Революція ніколи не пахне Джівенши та Шанель.
Банальне сцикунство
Для чого протестувати, може воно само якось вирішиться? Раніше ж вирішувалося, якось… Пробуємо виправдати свою бездіяльність: що я один можу вирішити? І зрештою нафіг лізти на рожон? Але проблема в тому, що чудес не буває і якщо нам з вами не докласти зусиль, то нічого само по собі не змінится. Точніше зміниться, але тільки на гірше. Скільки ще ми будемо чекати? Рік, 5, 100 років? Люди стільки не живуть. Запрошую завтра о 10:00 на Майдан.
Проплаченість політиками
До Майдану, який на дні загальної зневіри ні з того ні з сього зміг зібрати кількість людей в тисячу разів більшу за всіх білбордних держиморд разом узятих, зараз примазується чимало політиків. Зрозуміло, що можуть бути сумніви щодо впливів та джерел фінансування. Але пройдіться по наметовому містечку, поговоріть з людьми, і зрозумієте, що бюджет Майдану не зашкалює. І навіть якщо є допомога ззовні, то яка революція була повністю чистою і прозорою? У кого легендарний Че брав гроші на сигари та кулемети? Ото ж то. Політики гарно використали людей у 2004-му, тепер час зробити навпаки, і знову ж таки все залежить від нас. Беремо теплі речі, термоси і нумо на Майдан!
А що запропонуємо взамін?
Як же так, все розвалити, а що запропонуємо взамін? По-перше, не розвалити, а мирно і навічно відсторонити від влади і впливу контру - партноменклатуру, яка повилазила після Майдану. Вони і так все розвалюють, точніше розтягують зі швидкістю світла. Чому Грузія може прийняти закон про люстрацію, а ми бавимося у кішки-мишки? По-друге, я знаю чимало людей, які ніколи не були в партіях та при владі, але можуть керувати селом, районом, містом, областю і державою набагато краще за цих проффесіоналів. Я думаю і ви чимало таких знаєте. От і все, тому давайте не перебільшувати наслідків. Гангрену треба видалити. Завтра треба сказати "Прощай, режим!". І поки вони не підуть далеко-далеко, не розходитися.
Нікому не подобається влада в країні і всі мовчать. Ні, вибачте, не всі. Ось ці "бариги", виявляється, і є совістю нації.
Автор: Назар Гриник
Щоб мати змогу залишати коментарі, необхідно зареєструватись.
